Кожен відхід на підприємстві повинен мати код за Національним переліком відходів. Цей код — основа всієї документації з відходів: декларації про відходи, державного обліку, дозволів і договорів на оброблення. Помилковий код призводить до неправильної класифікації відходу, зокрема небезпечного, і до проблем під час перевірок.
У цьому матеріалі розбираємо, що таке Національний перелік відходів, як побудований код, у якій послідовності законодавство вимагає його шукати, як відрізнити небезпечні відходи та що робити після того, як код визначено. Орієнтир — для еколога підприємства.
Що таке Національний перелік відходів
Національний перелік відходів — систематизований класифікатор, що присвоює кожному виду відходів унікальний код. Його разом із Порядком класифікації відходів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2023 № 1102 у межах реформи управління відходами. Перелік гармонізовано з європейським підходом до класифікації, закладеним Рамковою директивою 2008/98/ЄС.
Перелік містить 20 груп відходів і 895 видів. Він дозволяє однозначно ідентифікувати відхід незалежно від підприємства — це спільна «мова» для бізнесу, переробників і контролюючих органів. Переглядається перелік раз на три роки.
Українська особливість, якої немає в європейському переліку: до Національного переліку включено позиції для відходів, що утворилися внаслідок руйнувань під час війни.
Щодо старого класифікатора ДК 005-96: постанова № 1102 його прямо не скасовує, і формально він досі має статус чинного. Фактично Національний перелік його витіснив, але коректніше говорити не про заміну, а про перехідне співіснування — з важливим застереженням щодо податків нижче.
| Застосування для цілей оподаткування відкладено до 2027 року |
| Пункт 2 постанови № 1102 відкладав застосування Національного переліку для цілей оподаткування. Строк переносили двічі: спочатку на 1 січня 2025 року, потім постановою № 1247 від 01.11.2024 — на 1 січня 2026 року, а постановою № 1711 від 24.12.2025 — на 1 січня 2027 року.Що це означає на практиці: для класифікації, обліку, декларації про відходи та плану управління відходами Національний перелік застосовується вже зараз, а для розрахунку екологічного податку до 2027 року фактично зберігає значення попередня класифікація.Саме звідси береться відчуття «подвійності», коли в податковій звітності і в інформаційній системі управління відходами бачите різні коди. |
Як побудований код відходу
Код відходів складається з шести цифр, згрупованих попарно. Пункт 7 Порядку класифікації визначає структуру так:
- перші дві цифри — група відходів (ХХ 00 00);
- другі дві цифри — підгрупа відходів (ХХ ХХ 00);
- останні дві цифри — вид відходів у межах підгрупи (ХХ ХХ ХХ).
Зверніть увагу на термінологію: нормативний акт оперує поняттями «група», «підгрупа» і «вид відходів». Слів «глава» чи «позиція» в ньому немає, і в документах підприємства краще триматися саме нормативних формулювань.
Групи побудовані за різною логікою, і це критично важливо для правильного пошуку коду:
| Групи | Логіка групування |
| 01–12, 17–19 | За джерелом (галуззю) утворення: видобуток корисних копалин, сільське господарство і харчова промисловість, деревообробка, шкіряна і текстильна, нафтопереробка, неорганічна та органічна хімія, покриття і фарби, фотохімія, термічні процеси, оброблення поверхні металів, механічна обробка металів і пластмас, будівництво та знесення, охорона здоров’я, установки з оброблення відходів і очисні споруди |
| 13, 14, 15 | За типом матеріалу: відходи олив і рідкого палива; органічні розчинники, холодоагенти і пропеленти; пакування, абсорбенти, обтиральні та фільтрувальні матеріали, захисний одяг |
| 16 | Залишкова: відходи, не зазначені в інших групах переліку |
| 20 | Побутові відходи домогосподарств і подібні відходи підприємств та установ, включно з фракціями роздільного збирання |
Назви груп наведено скорочено — повні формулювання дивіться в самому Національному переліку.
Як визначити код: обов’язкова послідовність
Це найважливіша частина. Класифікація — не вільний пошук «схожої» позиції: пункт 12 Порядку класифікації встановлює жорстку послідовність із чотирьох етапів, і переходити до наступного можна тільки тоді, коли на попередньому код визначити не вдалося.
| Етап | Де шукаємо | Важливо |
| 1 | Групи 1–12 і 17–20 — за джерелом (галуззю) утворення відходу | Коди, що закінчуються на «99», на цьому етапі не враховуються взагалі |
| 2 | Групи 13, 14 і 15 — за типом матеріалу | Лише якщо на першому етапі код визначити неможливо |
| 3 | Група 16 — відходи, не зазначені в інших групах | Лише якщо не підійшли групи 13–15 |
| 4 | Коди на «99» у межах відповідної групи з 1–12 і 17–20 | Останній крок, а не запасний варіант «якщо не знайшлося одразу» |
Найпоширеніша помилка класифікації виглядає так: еколог не знаходить відповідної позиції у «своїй» галузевій групі й одразу бере код на «99». При цьому потрібний код спокійно чекає в групі 13 або 16. Формально це порушення встановленої послідовності, а практично — неправильний код у декларації та обліку.
Тому ключове питання на старті — не «що це за матеріал», а «у якому процесі воно утворилося». Один і той самий за виглядом відхід матиме різні коди залежно від процесу. Але цей принцип працює саме на першому етапі: якщо жодна галузева група процес не описує, класифікація законно переходить до груп за матеріалом.
Як відрізнити небезпечні відходи
Пункт 8 Порядку поділяє коди на три категорії:
- коди без позначки — відходи, що не є небезпечними;
- коди, позначені символом «*» — небезпечні відходи;
- дзеркальні коди — пов’язані коди відходів одного виду, де один визначає відходи як небезпечні, а інший — як безпечні, залежно від складу.
Належність до небезпечних визначається наявністю небезпечних властивостей. Це не довільний перелік: небезпечні властивості НВ1–НВ15 встановлені додатком 3 до Закону України «Про управління відходами», а критерії та граничні концентрації для них — додатком 1 до Порядку класифікації. До них належать вибухонебезпечність, окиснювальні властивості, легкозаймистість, подразнювальна дія, токсичність, канцерогенність, корозивність, інфекційність, мутагенність, екотоксичність та інші.
Дзеркальні коди: вибір асиметричний
Тут стаття мала б розвіяти поширену помилку. Багато хто вважає, що для вибору між дзеркальними кодами завжди потрібен лабораторний аналіз. Насправді пункт 13 Порядку дає утворювачу відходів вибір:
- не проводити оцінювання небезпечних властивостей узагалі та класифікувати відходи за кодом, позначеним символом «*»;
- класифікувати відходи за кодом без «*» — але тільки за умови надання протоколів лабораторних досліджень, що засвідчують відсутність небезпечних властивостей.
| Що з цього випливає на практиці |
| Лабораторні дослідження потрібні лише для того, щоб довести, що відхід НЕ є небезпечним. Якщо аналіз дорогий або відхід очевидно небезпечний, підприємство законно бере код із зірочкою без жодних досліджень.Якщо ж дослідження вже почато, його можна припинити достроково: за пунктом 23 Порядку, щойно підтверджено наявність хоча б однієї небезпечної властивості, відходи класифікуються за кодом із «*», і продовжувати перевірку решти властивостей не потрібно.Відбір проб і дослідження проводять акредитовані лабораторії, з пріоритетом європейських стандартів, прийнятих як національні. |
Помилка в цьому місці найкритичніша: неправильно класифікований небезпечний відхід — це порушення з відповідними наслідками, включно з передачею відходів суб’єкту, який не має права з ними працювати.
Приклад визначення коду
Розберемо логіку на прикладі відпрацьованих олив — саме він найкраще показує, як працює перехід між етапами.
Ситуація А. Оливи утворилися під час механічної обробки металу. На першому етапі перевіряємо галузеві групи — і знаходимо групу 12 «Відходи формування, фізичної та механічної обробки поверхні металів і пластмас», у підгрупі 12 01 якої передбачені окремі види для мінеральних мастильних олив для механічної обробки. Код визначено на першому етапі — далі не йдемо.
Ситуація Б. Ті самі за виглядом оливи злито під час планового технічного обслуговування обладнання, і жодна галузева група цей процес не описує. Тільки тепер класифікація законно переходить до другого етапу — групи 13 «Відходи олив та рідкого палива», підгрупа 13 02 (відпрацьовані моторні, трансмісійні та мастильні оливи).
В обох ситуаціях більшість відповідних видів позначені зірочкою, тобто належать до небезпечних відходів.
Висновок із прикладу: той самий за виглядом матеріал отримує різні коди залежно від процесу, і перехід до «матеріальних» груп 13–15 — це не альтернативний шлях, а наступний етап, доступний лише після того, як галузеві групи перевірено. Тому під час інвентаризації та класифікації відходів першим завжди описують процес, у якому відхід виник, — і вже від нього рухаються до конкретного виду відходів.
Код визначено. Що далі
Класифікація не завершується внесенням коду в внутрішню таблицю. За пунктом 24 Порядку результати класифікації вносяться до інформаційної системи управління відходами (ІСУВ). Далі код працює щонайменше в трьох документах:
| Документ | Хто і коли |
| Декларація про відходи | Подають утворювачі небезпечних відходів, а також ті, у кого річний обсяг утворення відходів, що не є небезпечними, перевищує 50 тонн. Один раз на рік, до 20 лютого, лише в електронній формі (стаття 45 Закону «Про управління відходами») |
| Державний облік і звітність в ІСУВ | Ведеться за типовою формою обліку відходів. Стара система паспортизації та реєстрових карт скасована з 1 січня 2025 року |
| План управління відходами підприємства | Обов’язковий для тих, хто подає декларацію про відходи, і для суб’єктів господарювання у сфері управління відходами (стаття 53 Закону). Розробляється на 5 років і затверджується наказом підприємства |
Тобто ланцюжок виглядає так: визначили процес → знайшли код за встановленою послідовністю → внесли результат класифікації до ІСУВ → використали ці коди в декларації, обліку та плані управління відходами.
Часті питання про код відходу
Скільки цифр у коді відходу?
Шість, згрупованих попарно: група — підгрупа — вид відходів у межах підгрупи.
Скільки груп у Національному переліку?
Двадцять груп і 895 видів відходів. Групи 01–12 і 17–19 побудовані за джерелом утворення, 13–15 — за типом матеріалу, 16 — залишкова, 20 — побутові відходи.
Що робити, якщо точної позиції немає?
Не брати одразу код на «99». Спершу перевірити групи 13, 14 і 15, потім групу 16, і лише якщо код не знайдено там — використати код на «99» у межах відповідної групи. Це послідовність, встановлена пунктом 12 Порядку класифікації.
Чи завжди потрібен аналіз для дзеркальних кодів?
Ні. Аналіз потрібен лише для того, щоб класифікувати відхід за кодом без зірочки. Утворювач має право не проводити оцінювання і одразу застосувати код небезпечного відходу.
Як зрозуміти, що відхід небезпечний?
Небезпечні види в переліку позначені символом «*». Належність визначається наявністю хоча б однієї з небезпечних властивостей НВ1–НВ15, критерії та граничні концентрації яких наведені в додатку 1 до Порядку класифікації.
Чи діють коди Національного переліку для екологічного податку?
Застосування Національного переліку для цілей оподаткування відкладено до 1 січня 2027 року. Для класифікації, обліку, декларації та плану управління відходами він застосовується вже зараз.
Висновок
Правильний код за Національним переліком відходів — фундамент усієї документації з відходів. Визначати його потрібно не за схожістю матеріалу, а за встановленою пунктом 12 Порядку послідовністю: спершу галузеві групи без кодів на «99», потім групи за типом матеріалу, потім залишкова група 16 і лише наприкінці — коди на «99».
Для потенційно небезпечних відходів пам’ятайте про асиметрію дзеркальних кодів: щоб узяти код із зірочкою, аналіз не потрібен; щоб узяти код без зірочки — потрібні протоколи акредитованої лабораторії.
Компанія «СЕК Еколоджи» понад 15 років допомагає підприємствам коректно класифікувати відходи та готувати документацію. Якщо потрібно визначити коди відходів і розробити план управління відходами, замовте розробку документації у СЕК Еколоджи.
