Проєкт нормативів гранично допустимих скидів (ГДС) – це спеціалізований екологічний документ, у якому визначаються максимально допустимі обсяги (маса) забруднюючих речовин, які можуть бути скинуті зі зворотними (стічними) водами у водні об’єкти без порушення встановлених норм якості води в контрольних створах цього об’єкта. ГДС встановлюються для кожного підприємства, що здійснює скид стічних вод, з урахуванням асимілюючої спроможності водного об’єкта, фонової якості води, умов скиду та екологічних нормативів.
Передумови розрахунку нормативів ГДС. Вода, забрана водокористувачем з водного об’єкту, використовується на задоволення різного роду потреб даного водокористувача (комунально-побутових, виробничих та ін.). В результаті такої діяльності підприємства відбувається забруднення забраної води, тобто змінюється її склад та властивості внаслідок появи та накопичення у воді домішок. Значна кількість водокористувачів використовує воду, забруднену в результаті своєї життєдіяльності, та зливові і талі води в системах оборотного та повторного водопостачання, для зрошення сільськогосподарських угідь. Незважаючи на це, більша частина зворотних вод ( води, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар’єрної чи дренажної води) відводиться до водних об’єктів, де зворотні води змішується з водою водного об’єкту. За сучасними оцінками річковий стік на 2% складається зі зворотних вод. Причому, для малих річок та озер цей відсоток зростає. Очевидно, що скид неочищених або недостатньо очищених зворотних вод зі значними концентраціями забруднюючих речовин призводить до порушення норм якості природних вод, зокрема гранично допустимих концентрацій (ГДК) відповідного виду водокористування. Для забезпечення цих вимог зворотні води перед скидом повинні очищатись. Максимальні величини концентрацій забруднюючих речовин скиду, які з урахуванням умов змішування та розбавлення з водою водного об’єкту, не призводять до погіршення норм якості води водоприймача називаються нормативами гранично допустимих скидів.
Гранично допустимий скид (ГДС) – це максимально допустима маса речовини, що відводиться зі зворотними водами до водного об’єкту за одиницю часу, яка дозволяє забезпечити дотримання норм якості природних вод у контрольному створі при найгірших гідрологічних умовах
Розробка проєкту нормативів ГДС є обов’язковою для отримання дозволу на спеціальне водокористування та здійснення скиду стічних вод у водні об’єкти. Проєкт містить перелік контрольованих речовин, розрахунки максимально допустимих концентрацій і мас, схеми очищення та заходи щодо досягнення встановлених нормативів.
