Верховна Рада України прийняла за основу в першому читанні
Даний законопроект є невід’ємною частиною реалізації нової кліматичної політики України, зокрема, в частині виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Паризької угоди, оскільки механізм МЗВ є важливим елементом та основою для подальшого співробітництва між країнами у сфері зміни клімату.
Розглянемо більш докладно даний механізм, що запроваджується.
Додатком до Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом (далі – Угода) передбачено, що протягом двох років з дати тимчасового застосування Угоди мають бути впроваджені наступні положення Директиви 2003/87/ЄС – Про системи торгівлі квотам на викиди парникових газів (далі – Директива):
2016 рік повинен був стати роком видачі спеціальних (екологічних) дозволів, з 1 січня 2017 року жодна діяльність, вказана в додатку 1 до Директиви, не повинна була здійснюватися без отримання спеціального (екологічного) дозволу на викиди парникових газів.
До того ж, Додаток до Угоди передбачає одночасне впровадження всіх необхідних підсистем Української системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (далі – УСТВ), зокрема: дозвільної, моніторингу та звітності, верифікації та акредитації розподілу квот між установками, державного екологічного нагляду та накладання санкцій.
Для порівняння, при впровадженні інших екологічних Директив передбачено поетапне впровадження окремих компонентів систем регулювання промислових викидів, якості атмосферного повітря, охорони водних ресурсів, поводження з відходами тощо.
Урядом України передбачено поетапне впровадження всіх елементів УСТВ:
Наразі, перед Урядом стоїть завдання на 2020 рік прийняти Закон про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів. Основні ключові моменти:
Розглянемо основні положення Законопроєкту.
Термін «УСТАНОВКА» визначено у статті 1 проєкту Закону і означає – стаціонарний технічний об'єкт, на якому оператором здійснюється один чи більше видів діяльності, а також інша діяльність, яка має безпосередній технічний зв'язок із видами діяльності, що здійснюються на установці, та яка може впливати на викиди парникових газів та забруднення навколишнього природного середовища.
Іншими словами, установка – стаціонарне джерело викидів ПГ (їх сукупність), розміщене в межах одного промислового майданчика, контрольоване одним оператором, на якому здійснюється одна або декілька видів регульованої діяльності.
Установка – це не тільки і не стільки окремий технологічний агрегат (технологічна установка) або точковий об'єкт викидів ЗР в атмосферу, а сукупність:
Хто такий оператор? ОПЕРАТОР – власник майнових прав на Установку (балансоутримувач обладнання) або інша особа, яка здійснює прямий, вирішальний, відповідальний, технологічний, економічний та управлінський вплив на функціонування Установки.
Перелік видів діяльності, на які поширюється система МЗВ (далі – Перелік) має бути затверджено Кабінетом Міністрів України. Система розповсюджується на:
Слід, також, враховувати наступне:
Моніторингу підлягають установки оператора, що занесені до державного реєстру установок відповідно до Плану моніторингу, затвердженого уповноваженим органом. Порядок здійснення моніторингу та звітності затверджується Кабінетом Міністрів України.
ПЛАН МОНІТОРИНГУ – документ, який детально описує всі технічні джерела та енергетично-промислові процеси, що спричиняють викиди парникових газів, метрологічне та лабораторне забезпечення, методологію розрахунку викидів, процедури управління та інше.
При здійсненні моніторингу оператор зобов'язаний забезпечити узгодженість звітності про викиди ПГ із звітністю про промислові викиди, а також з виробничим, бухгалтерським та податковим обліком матеріальних потоків.
Оцінка викидів парникових газів може здійснюватися за допомогою стандартних розрахункових методик, методом масового балансу, методом інструментального вимірювання (виміри мають бути підтверджені розрахунками).
За результатами моніторингу розробляється Звіт Оператора, який підлягає верифікації.
На підставі інформації, зібраної під час верифікації, оператору видається верифікаційний звіт, який повинен містити висновок верифікатора за результатами верифікації.
Верифікований звіт оператора подається уповноваженому органу у строк, встановлений законодавством.
Верифікація здійснюється ВЕРИФІКАТОРОМ, акредитованим відповідно до вимог, установлених законодавством у сфері акредитації, національними стандартами з питань акредитації, гармонізованими з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, а також іншими документами з питань акредитації, прийнятими національним органом України з акредитації, міжнародними та європейськими організаціями з акредитації.
Як підтверджує досвід держав-членів ЄС, система моніторингу, звітності та верифікації є важливим елементом та передумовою для запровадження ринкових та/або неринкових механізмів сприяння скороченню викидів парникових газів, а також, є важливим кроком на шляху до виконання Україною своїх зобов’язань за Угодою про Асоціацію.