Вітаємо всіх зацікавлених осіб, що мають відношення до дотримання законів і норм діючого на дані часи законодавства у сфері охорони атмосферного повітря.
Якщо Ви маєте питання стосовно загальної процедури отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря - пропонуємо дослідити цю тему.
Короткий зміст статті
В цій статті ми розглянемо загальну процедуру отримання дозволу на викиди для промислових підприємств. В різних областях України вимоги можуть дещо відрізнятися, але в цілому, виходячи із аналізу поточної ситуації законодавства алгоритм отримання дозволу може претендувати на об’єктивність.
Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів забруднюючих речовин шляхом провадження політики у сфері захисту атмосферного повітря.
Згідно чинного законодавства України, викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря можуть здійснюватись суб’єктами господарювання тільки після отримання дозволу на викиди. Отже, будь-яка юридична особа, діяльність якої супроводжується викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, має отримати дозвіл на викиди.
Розглянемо основну нормативну документацію та процедуру отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Процедура отримання дозволу ґрунтується на наступних основних документах:
Відповідно до Постанови № 302, для отримання дозволу на викиди, Вам, як суб’єкту господарювання необхідно провести наступні роботи:
ВАЖЛИВО! Згідно Постанови № 302 від 13.03.2002 р., та наказу № 108 від 09.03.2006 р. суб’єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати виключно установи та організації, що внесені Мінприроди до відповідного переліку, що надає право на розроблення цих документів. Перелік доступний за посиланням.
Рекомендації, щодо вибору організації-підрядника для отримання дозволу на викиди розглянемо за цією адресою, та рекомендації щодо оформлення договору за цим посиланням.
ПОРАДА! Остерігайтесь щойно зареєстрованих організацій, що мають в штаті лиш одного директора.
Процес розробки документів та отримання дозволу на викиди досить складний, результат залежить від багатьох зацікавлених сторін, серед яких ключові ролі належать підприємству, організації-розробнику, органам, що погоджують документацію, громадськості та іншим прямо чи опосередковано зацікавленим сторонам. Від якості підготовчого процесу залежить і результат.
1. Підприємство заздалегідь має визначити фактичну кількість та тип всіх джерел викидів (організоване, неорганізоване, пересувне джерело) для проведення інвентаризації.
2. Організація, що розроблює документацію має здійснити фізичне обстеження промислового майданчику підприємства на відповідність кількісним та якісним характеристикам джерел викидів в атмосферне повітря.
Фізична інвентаризація має бути виконана в присутності представника підприємства з дотримання норм охорони праці та правил безпеки. Підприємство має забезпечити доступ до інформації, що має відношення до виробничого процесу та фізично до джерел викидів, де це можливо.
3. На основі акту обстеження промислового майданчику підприємства готується та затверджується технічне завдання, що є основою для розробки звіту з інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Процес обстеження може тривати від кількох годин до кількох тижнів, в залежності від обсягів підприємства та наявності відокремлених промислових майданчиків. Часто обстеження підприємства передує заключенню основного договору, тож вартість обстеження та фізичної інвентаризації джерел викидів оговорюється окремо та може бути як включена до договору на отримання дозволу, так і виділена окремою послугою.
Як доповнення до переліку джерел викидів підприємство замовник має підготувати основні вихідні дані для проведення інвентаризації джерел викидів: паспорти на обладнання; дані, щодо фактичного обсягу роботи обладнання; перелік використовуваної сировини, що призводить до викидів забруднюючих речовин в атмосферу; дані, щодо фактичної кількості сировини, що була використана за останній повний рік; сертифікати якості на сировину та продукцію; генеральний план підприємства; ситуаційну карту-схема виробничого майданчика.
ВАЖЛИВО! Остаточний перелік вихідних даних залежить від специфіки виробничого процесу підприємства і може бути визначений для кожного підприємства окремо.
Термін надання послуг по розробці та супроводу науково-технічної документації для отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря зазвичай складає від 4 до 8 місяців. Необхідно ретельно та заздалегідь готуватися до цього процесу. З урахуванням терміну на проведення процедури вибору організації виконавця, передачі вихідних даних та інших можливих затримок цей період може бути значно більшим за запланований.
Зупинимось на кожному етапі отримання дозволу на викиди більш докладно.
Першим етапом підготовки документації є розроблення звіту з інвентаризації.
Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення та відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел.
Докладну інформацію дивіться за посиланням
Згідно п. 1.6 Наказу № 108, склад документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, залежить від ступеня впливу об’єкта на забруднення атмосферного повітря.
Докладну інформацію розглянемо за посиланням.
Відповідно постанови № 302 від 13.03.2002 р., підприємство має провести оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони та обґрунтувати розміри нормативної санітарно-захисної зони, згідно Наказу Міністерства охорони здоров’я України № 173 від 10.06.1996 р. «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів».
ДОВІДКА! Санітарно-захисна зона – це зона, яка відокремлює промислове підприємство від житлової забудови, це територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів. Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових та електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови.
Основою для встановлення розмірів санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об’єктів, що наведена у Додатку № 4 Наказу № 173.
Існує п’ять класів небезпеки виробничих об’єктів:
У санітарно-захисних зонах не можна розміщувати:
У санітарно-захисній зоні допускається розміщувати наступне:
ПРОТЕ! У разі необхідності та належного техніко-економічного та гігієнічного обґрунтування, розміри санітарно-захисних зон можуть бути збільшені або зменшені.
Оцінка впливів викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони проводиться інструментально-лабораторним шляхом спеціалізованими організаціями, що мають відповідне посвідчення на право проведення таких робіт. За результатами проведених вимірювань складається протокол.
Підприємству вкрай важливо розуміти фактичний розмір санітарно-захисної зони та у разі розбіжностей із нормативними показниками заздалегідь прийняти міри по скороченню або встановленню СЗЗ.
Урахування інтересів громадськості здійснюється шляхом публікації об’яви у засобах масової інформації із зазначенням основної інформації про підприємство, характеристик джерел викидів, обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Для отримання інформації про наявність звернень громадян, щодо намірів підприємства отримати дозвіл на викиди, необхідно звернутись із відповідним запитом та копією публікації до місцевої державної адміністрації. Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організовують проведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з дати опублікування повідомляють про це орган, який видає дозвіл.
Орган, який видає дозвіл на викиди, протягом 30 днів розглядає документи і у разі відсутності зауважень видає дозвіл. У разі наявності зауважень, документи повертаються суб’єкту господарювання з викладенням їх змісту.
Як зазначалося вище, дії по організації публікації та отриманню відповіді держадміністрацій можуть бути включені до предмету договору, але у разі наявності зауважень, організація та проведення громадських слухань лежать в межах відповідальності підприємства.
В певних випадках необхідно подати документи на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря.
Порядок та критерії взяття об’єктів на державний облік розглянемо за посиланням
Наші висококваліфіковані фахівці з багаторічним досвідом компанії «Спеценергокомплекс» допоможуть Вашому підприємству провести всі роботи для отримання Дозволу на викиди. Згідно нормативних інструкцій наші професіонали беруть на себе відповідальність за достовірність результатів, а також гарантують проведення робіт в оптимальні терміни і з найвищою якістю.